Арно Аллан Пензіас – німецько-американський астрофізик, який отримав у 1978 році Нобелівську премію з фізики разом із Робертом Вільсоном. Якось ці два вчені виявили рівномірне мікрохвильове випромінювання, що свідчило про залишкову теплову енергію у всій Метагалактиці. На думку науковців, це випромінювання походить від Великого вибуху, внаслідок якого був створений Всесвіт. Відкриття підтвердило теорію Великого вибуху, згідно з якою Всесвіт народився з нескінченно гарячої та щільної точки, званої сингулярністю, яка раптово «вибухнула» – роздулася і розтяглася. Докладніше далі на imunich.
Вимушений емігрант
Арно Аллан Пензіас народився 26 квітня 1933 року в Мюнхені в сім’ї власників шкіряного бізнесу. Бабуся й дідусь хлопчика емігрували до Мюнхена з Польщі, однак пізніше на деякий час були депортовані до рідної країни. Вже в дитинстві хлопчик почав усвідомлювати, що є погані речі, які його батьки не можуть контролювати, лише тому що вони євреї. Єдиним спасінням для таких родин було виїхати за океан.
У 6-річному віці Арно та його брат Гюнтер стали одними з 10 000 єврейських дітей, яких евакуювали до Великої Британії в межах Kindertransport – операції з порятунку дітей з території, контрольованої нацистами, яка проводилася перед Другою світовою війною.
Батько прибув до Британії майже відразу, коли й діти, однак хлопці не бачили його, оскільки тата інтернували – примусово затримали й поселили в спеціальному таборі. Мама хлопців отримала дозвіл на виїзд до Британії приблизно через місяць (лише за кілька тижнів до початку війни).
Наприкінці грудня 1939 року вся сім’я Пензіасів відплила до Америки. Квитки на лайнер батько Арно купив заздалегідь ще в Німеччині. Що цікаво, на судні видавали вечірні капелюхи та повітряні кульки для святкування Різдва й Нового року. У 1940 році сім’я оселилася в США, у Нью-Йорку. У 1946 році Арно став громадянином Штатів.
Освіта й військова служба
Пензіас навчався в Бруклінській технічній старшій школі. Батьки влаштувалися доглядачами багатоквартирного будинку. Проживала сім’я в квартирі в підвальному приміщенні, це житло було безплатним. Через деякий час мати почала працювати швачкою на фабриці одягу, а батько – столяром, поки не отримав посаду в страховій компанії і не став президентом місцевої організації профспілки.
Після школи Арно вступив вивчати хімію в Сіті-Коледжі Нью-Йорка, проте згодом змінив спеціальність на фізику, ставши найкращим студентом у групі. Два роки він прослужив офіцером радіолокатора в Корпусі зв’язку армії США.
Закінчення школи, одруження та два роки військової служби змусили Пензіаса подати восени 1956 року документи до Колумбійського університету, що також у Нью-Йорку. Армійський досвід допоміг йому отримати посаду асистента в Колумбійській радіаційній лабораторії, де Пензіас вивчав мікрохвильову фізику. Під час написання дипломної роботи керівником студента був американський фізик Чарльз Таунс, який винайшов мазер – квантовий генератор, що випромінює когерентні радіохвилі в сантиметровому чи міліметровому діапазоні. Для дипломної роботи Пензіас мав побудувати мазерний підсилювач у процесі радіоастрономічного експерименту.
У 1956 році мюнхенець вступив до аспірантури Колумбійського університету. У 1961-му, завершивши докторську дисертацію, він отримав роботу в компанії Bell Laboratories – дослідницькому центрі в галузі телекомунікацій, електронних та комп’ютерних систем. Тут же він залишився працювати впродовж наступних 37 років. У 1962-му здобув ступінь доктора філософії з фізики.
Масштабне відкриття
У 1960-х у Bell Laboratories, у селищі Холмделі (Нью-Джерсі), разом із Робертом Вільсоном Пензіас займався моніторингом радіовипромінювання кільця газу, що оточує галактику Чумацький Шлях. До 1964 року вони використовували найчутливішу доступну радіоастрономічну антену задля проведення досліджень у галузі радіоастрономії та супутникового зв’язку.
У 1965 році дослідники побудували радіоприймач і заміряли температуру, вищу за очікувану. Спочатку вони думали, що аномалія пов’язана з голубами та їхнім гноєм, але навіть після того, як усе розчистили, аномалія зберігалася. Науковці також виявили, що слабкий сигнал пронизує весь простір, тож вирішили з’ясувати, що це за шум. Вони систематично усували різні можливі джерела шуму та визначили, що джерелом був сам Всесвіт.
У той же час команда Принстонського університету на чолі з Робертом Генрі Діке намагалася знайти докази космічного мікрохвильового фону і зрозуміла, що Пензіас і Вільсон натрапили саме на них. Кожна з груп опублікувала відповідні статті в Astrophysical Journal в 1965 році. Це був фундаментальний прорив у розумінні походження Всесвіту, за що Пензіас і Вільсон отримали в 1978-му Нобелівську премію з фізики.
Подальша кар’єра
У 1976 році Пензіас став директором Radio Research Laboratory – об’єднання науковців та інженерів, які займалися різноманітною дослідницькою діяльністю, головно пов’язаною з розумінням роботи радіо. Водночас мюнхенець продовжував особисту дослідницьку роботу в галузі радіоастрономії, використовуючи радіотелескоп із міліметровими хвилями.
На початку 1979 року управлінські обов’язки Пензіаса знову збільшилися, коли його попросили очолити Дослідницький відділ комунікацій Bell Laboratories. Водночас він продовжив особисті дослідження, зокрема відстежував вплив ядерної переробки в Галактиці через вивчення міжзоряних ізотопів, вивчав і розподіл молекулярних хмар у міжзоряному просторі.
У 1981–1995 роках мюнхенець обіймав посаду віцепрезидента з досліджень, а в 1995–1998-х – віцепрезидента та головного наукового співробітника у Bell Laboratories. У 1989 році науковець видав книгу Ideas and Information («Ідеї та інформація»), де описав комп’ютери як чудовий інструмент для людей, але як жахливий зразок для наслідування машин людським інтелектом.
Переїзд у Кремнієву долину
Наприкінці 1990-х фізик зробив те, що здивувало всіх – навіть його самого. Він вирішив змінити роботу на щось зовсім нове, переїхавши з найбільшої у світі корпоративної науково-дослідної організації до Кремнієвої долини Каліфорнії – головного інкубатора невеликих стартапів.
Науковець активно брав участь у різноманітних презентаціях, зроблених новоствореними підприємствами для венчурних капіталістів. Пензіас запропонував безлічі американських підприємців рішення, які мали на меті перетворити їхню справу на життєздатний бізнес. З плином часу зростала кількість таких сесій, що призвело до запрошення від деяких підприємців узяти безпосередню участь у їхніх компаніях – зазвичай, ставши членом ради директорів або технічної консультативної ради.
Крім того, Пензіас інколи працював з інвестиційним персоналом американської компанії венчурного капіталу New Enterprise Associates. У перші роки роботи фізик зосереджувався на інформаційних технологіях та комунікаціях.
У квітні 2019 року астрономічна організація Nürnberger Astronomische Gesellschaft урочисто відкрила 3-метровий радіотелескоп у нюрнберзькій обсерваторії, який присвятила Арно Пензіасу.