Через різні патентні права у світі існують різні версії щодо того, хто насправді винайшов пластилін. Наприклад, у Великій Британії винахідником вважають художника Вільяма Гарбутта, а в Німеччині – фармацевта Франца Кольба. Хай там як, німецький патент Кольба датований ще 1880 роком, а британський Гарбутта – аж 1897-м. Точна формула цих двох продуктів відрізняється.
Франц Кольб не був ні вченим, ні не володів якимись феноменальними здібностями. Проживав у Мюнхені, працював в аптеці. Докладніше про винахід читайте далі на imunich.
Попит породив пропозицію
Мюнхен кінця ХІХ століття був справжнім центром мистецтв. У місті проживало чимало художників, скульпторів, письменників, музикантів, з багатьма з яких підтримував дружні зв’язки Франц Кольб. Художники й скульптори зверталися до нього по допомогу у виготовленні розчинників для фарби та іншого.
Якось митці розповіли фармацевту про проблему відсутності матеріалу, стійкого до висихання та перепадів температури. Якщо модель майбутньої скульптури, виготовлена з глини, залишалася на зиму в холодній майстерні (а більшість студій розташовувалося на горищах чи мансардах), то глина замерзала, а якщо й відтавала потім, то з нею вже не можна було працювати.
У 1880 році, після безлічі експериментів, Франц Кольб нарешті винайшов затребуваний матеріал, що тепер відомий як пластилін. Назвав винахідник його «Kunst-Modellierton». Мюнхенець створив пластилін із порошку глини, воску, жиру та деяких інших речовин. Матеріал швидко завоював популярність серед німецьких скульпторів. Що цікаво, слово «пластилін» походить від давньогрецького «plastos», що перекладається як «ліпний».
Компанія з виробництва пластиліну
У 1890 році Франц Кольб заснував компанію з масового виробництва пластиліну Franz Kolb Nachf. Саме під таким брендом матеріал надходив у продаж. Фірма збереглася і до ХХІ століття, але під назвою «Kolb Design Technology». Основна її продукція – пружні пластиліни для скульпторів, у назві яких міститься слово «clay» («глина»). Такі глини підходять для масштабних і натурних моделей, наприклад дизайну автомобілів; порожнистих деталей. Вони м’які після розігрівання та тверді за кімнатної температури. Матеріал досить міцний, щоби можна було закріпити кріпильні частини шурупами чи цвяхами.
Кілька цікавих фактів про пластилін
- До того як пластилін став дитячою розвагою, цей матеріал використовували для видалення кіптяви та бруду з настінних покриттів. Згортком просто протирали занедбану поверхню.
- У час, коли пластилін ще був продуктом для домашнього вжитку, він випускався тільки в одному кольорі – сірому. Коли ж винахід з’явився в магазинах як іграшка в 1950-х роках, до глини почали додавати фарбу. Це призвело до появи чотирьох основних кольорів пластиліну: червоного, жовтого, синього і зеленого.
- У 1998 році пластилін увійшов до Національної зали слави іграшок, що в місті Рочестері (штат Нью-Йорк).
- Коли біометричні сканери були менш досконалими, люди виявили, що з пластиліну можна виліпити форму пальця людини, аби обдурювати сканери відбитків пальців. У 2005 році так можна було обхитрувати 90% усіх сканерів. Але з тих пір технології значно розвинулися.
- Характерний запах пластиліну надихнув американську компанію з виробництва іграшок та настільних ігор Hasbro виготовити у 2017 році специфічний аромат. Його компанія описала як «унікальний, утворений завдяки поєднанню солодкого, злегка мускусного, ванільного аромату з легкими нотами вишні та натуральним запахом солоного пшеничного тіста».