В давнину на річці Ізар був монастир. Старонімецькою мовою говорили: “bie den Munichen”, або “bei den Mönchen”. Що в перекладі означає “у ченців”. Саме тому на гербі міста зображено монаха. Баварці дуже пишаються своєю столицею. Мюнхен вважається одним із найкомфортніших міст Німеччини. Втім, вартість життя в ньому також не з дешевих, пише imunich.eu.
Перші згадки
Розкопки в районі строго міста показують, що центр вже використовувався наприкінці неоліту, 2 тис. років до н.е. Знахідки могил свідчать про те, що береги річок Ізар та Вюрм були заселені людьми ще у бронзовому віці. У 2014 році археологи розкопали могилу із пізньої бронзової доби, котра знаходилась під внутрішнім двориком аптеки “Residenz”.
Про баварців вперше згадано в 551 році. Згідно з археологічними розкопками, баварський народ мав не стільки германське походження, скільки кельтсько-римське. Римське поселення не зникло повністю. Частини Римської імперії продовжували існувати, що підтверджено латинською мовою в баварських діалектах. Баварці сформувались із залишків кельтських етнічних груп, місцевих римлян, алеманських, франкських, маркоманських та ін. народностей.
Зі середини 6 століття була сформована перша баварська племінна династія з Агілольфінгерами. Вони розширювали свою територію до 8 століття від центру в Регенсбурзі, на схід до Енса та на південь до сучасного Південного Тіролю. Найстаріша документальна згадка про поселення баварців на території Сучасного Мюнхена датується 750 роком.
Більшість сучасних районів міста виникли після 800 року. Герцоги Агілофінгери побудували палац на горі ще в 700 році н.е. Сучасний Фрайзінг – найстаріше місто у Верхній Баварії. Єпископи Фрайзінга користувались поважною репутацією серед королів та правителів наступних поколінь.
Так, у 903 році єпископ Вальдо придбав ринок Ферінг. В результаті чого Фрайгзінг зміг отримати прибуток від продажу солі. Єпископ заволодів також річкою Ізар. Дохід від торгівлі сіллю був таким високим, що Фрайзінг, який згорів у 903 році, вдалось відразу повністю відбудувати.
Міські мури
Під час розкопок у 2012 році на міській залізниці було знайдено частини посудин початку 11 століття. Це доводить, що мюнхенське поселення повинно бути старішим за першу письмову згадку 1158 року. У 2020 році археологи виявили також раніше невідоме поселення в сучасному старому місті Мюнхена. Кераміку, частини будівель, печей знайшли на площі в 150 кв. метрів на Hochbrückenstraße. Знахідки датуються початком 11 століття. Це найстаріші середньовічні об’єкти у старому місті.
Центром містобудування була Schrannenplatz. Це був торговельний центр міста. Саме тут знаходився ринок зерна та солі. У 1854 році площу перейменували на Marienplatz. На пагорбі, на південь від Petersbergl, розташована церква св. Петра. Це перша та на довгий час єдина парафіяльна церква в місті. Ця будівля, скоріш за все, старша за саме місто.
Точно не відомо, коли почалось розбудовування Мюнхена. Квадратну “стару” кімнату спорудили ще до заснування Мюнхена. Втім, згідно з оновленими даними то були залишки від герцогської митниці, яку збудували у 1158 році.
За Генріха Лева, у 1175 році розпочалось будівництво першої міської стіни. Воно було продовжено його наступниками. Збереглося до сучасності лише кілька фрагментів цієї стіни. Talburgtor залишився як стара вежа ратуші. У Другій світовій через серйозні руйнування її відбудували вже за зразками Олімпійських ігор 1972 року.
Перший міський мур мав п’ять воріт та протяжність 1,4 км. Мур оточував територію площею 17 гектарів. Те, як виглядала ця стіна все ще можливо зрозуміти по вулицях: Sparkassenstraße, Viktualienmarkt, Rosental, Färbergraben, Augustinerstraße, Schäfflerstraße, Marienhof, Hofgraben, Pfisterstraße.
Через те, що Ізар вважалась досить бурхливою міський мур побоялись розташовувати на річці. Втім, територію фортеці таки перетинали численні потоки. Ці канали були важливі для постачання населенню води та інших господарських цілей.
Сольові копальні та перша броварня
На Marienplatz знаходиться стара ратуша в стилі баварської готики. На фасаді височіє статуя Генріха Лева. Цікаво, що ж привабило цього світського правителя у малому монастирському поселенні? Річ у тому, що це поселення знаходилось недалеко від соляних копалень. Сіль в ті далекі часи дуже високо цінувалась. Окрім того, що її використовували як приправу вона також служила універсальною валютою для торгівлі.
Сольова торгівля була привабливою не лише для можновладців. Митниця, що знаходилась на мості через Ізар, приносила хороший прибуток місцевому церковному феодалу – єпископу Фрайзінгському.
Втім, Генріх Лев наказав зруйнувати цей міст та побудувати вже його власний, вище по течії. Так торгівля сіллю перейшла повністю під його контроль, а поселення “в монахів” перетворилось на великий торговельний центр. Головна площа Marienplatz стала центральною площею Мюнхена.
У середньовіччі на ній проходили рицарські турніри. До 19 століття на площі торгували зерном та організовували ярмарки. На Marienplatz розташована також церква Фрауєнкірхе. Споруда – велична з типовими для південнонімецького бароко куполами. Ця церква вважається архітектурним символом Мюнхена. Подорожуючи Європою, неможливо знайти подібної до цієї споруди.
Після смерті Генріха Лева, Баварія відійшла до династії Віттельсбахів. Вони правили на цій території до початку 20 століття. Мюнхен став їх резиденцією. Столицею Баварії до 18 століття був Регенсбург, який заснували ще римляни. Правителі були дуже доброзичливими до мистецтва, тому до Баварії почали з’їжджатись художники та скульптори. Віттельсбахи активно скупали по достойних цінах витвори мистецтва. Це давало можливість митцям жити в достатку.
Важко повірити, що у Баварії колись пили лише вино. Пиво завозили з інших міст. В кінці 16 ст. через податок це стало невигідним. Так було вирішено відкрити пивоварню в Мюнхені. Її назвали “Придворною пивоварнею”. В сучасному Мюнхені шість пивоварень та достатньо фестивалів, присвячених цьому напою. Чого тільки вартий “Октоберфест”.
Втрачений Мюнхен
Цікавим періодом, хоч і трагічним в історії міста була Тридцятилітня війна. У 1632 році Мюнхен був окупований шведським правителем королем Густавом Адольфом. Швед був такий вражений від того як виглядало місто, що не завдав йому серйозних руйнувань. Втім, не за безплатно. Густав вимагав 300 тис. рейхсталерів за те, аби він поступився та віддав Мюнхен.
Містяни всією громадою збирали все цінне, що тільки мали, аби відкупитись. Втім, їм не вистачило двох третіх від всієї суми. Шведи не розгубились, забрали суму, що була, також 42 заручників та дуже багато солі. Коли король покинув місто, Мюнхен фінансово дуже збіднів.
Через 70 років місто знову опинилось під окупацією. На цей раз то були Габсбурги. У боротьбі за іспанську спадщину курфюрст Макс Емануель об’єднався із французьким генералом де Вільяром. Він виступив проти австрійців. Так, у 1704 році франко-баварці були змушені евакуювати Баварію. Це означало, що Мюнхен перейшов під владу Габсбургів.
Окупація тривала десять років та закінчилась мирним договором у Бадені 1714 року. У 1742 році Мюнхен знов перейшов під владу австрійців. Окупація поновилась через війну за спадщину. 6 тисяч солдатів-окупантів дали зрозуміти мюнхенцям, що вони не є тут правителями.
Окрім окупації в цей період містяни проживали ще одну чорну пошесть – чуму. В період між 1634 роком та 1636 роком кожен третій мешканець Мюнхена став жертвою епідемії. Чумним містом перестало бути лише в 1860 році. Тоді в горах постало джерело прісної води.