Макс фон Петтенкофер був лікарем-гігієністом, який заснував Інститут гігієни у Мюнхені. Більшу частину життя він займався дослідженнями у цій галузі та зробив великий внесок у розвиток німецької та світової науки. У цій статті ми розкажемо про історію життя видатного медика. Більше на imunich.eu.
Дитинство та юність
Макс фон Петтенкофер народився і зростав у бідних умовах. Він був п’ятою дитиною у сім’ї, а після нього народилося ще троє. У 1827 році він переїхав до свого дядька у Мюнхен, щоб вчитися у школі. Після закінчення школи у 1837 році він вивчав природничі науки та фармацевтику. З 1839 року Макс працював учнем у придворній аптеці. У 1840 році він навіть працював актором у театрі, але все одно продовжував вивчати хімію та медицину.
У 1842 році вийшла перша публікація молодого вченого, яка була присвячена розділенню миш’яку і сурми. У 1843 році він здобув ступінь доктора медицини, хірургії та акушерства. Довго Петтенкофер не міг знайти роботу за спеціальністю, тому почав писати вірші. Тоді він написав свої «Хімічні сонети», які були опубліковані лише у 1890 році.
У 1845 році він почав працювати у монетному дворі. Його роботу високо оцінив Людвіг І, який пізніше призначив Петтенкофера відповідальним за створення нової кафедри у Мюнхенському університеті. Курс лекцій Петтенкофера в університеті спочатку називався «дієтично-фізіологічна хімія», а після його призначення професором гігієни у 1865 році лекції перейменували на «лекції з гігієни».
Наукова і практична діяльність
У 1865 році Петтенкофер заснував «Журнал з біології», співредактором якого він був протягом 18 років.
У 1867-1883 роках Петтенкофер займався важливою місією: гігієнічним відновленням Мюнхена. Він налагодив питне водопостачання, яке стало взірцевим у Європі, а також ефективну каналізаційну систему. Завдяки покращенням санітарних умов у Мюнхені знизилась загальна смертність на 25%, а смертність від тифу аж на 80%. Це дійсно дивовижні показники.
На початку кар’єри Петтенкофер багато займався хімією та фізіологією. Саме він вперше виявив у сечі гіпурову кислоту та креатинін. Петтенкофер також вдосконалив методи виробництва цементу, описав методи освітлення деревним газом, а також почав вимірювати рівень вуглекислого газу. У 1861 році він спроєктував дихальну камеру, яка дозволила точніше проводити дослідження обміну енергії в організмі.
У галузі гігієни Петтенкофер займався питаннями впливу клімату, одягу, опалювання, вентиляції на поширення хвороб. Також він займався вивченням гігієни питної води, харчових продуктів, стічних вод, фекалій. Саме Петтенкофер запровадив стандарти дезінфекції та гігієни у громадських приміщеннях.
Особливо Петтенкофера хвилювали тиф і холера. Він припустив, що ці захворювання можуть бути викликані факторами навколишнього середовища. У нього була «гіпотеза ґрунтових вод», яка стверджувала, що падіння рівня ґрунтових вод – основний фактор розповсюдження цих захворювань. У 1892 році, щоб підтвердити свою гіпотезу він провів над собою небезпечний експеримент – проковтнув інфекційний збудник.
Самогубство вченого
У 1894 році Петтенкофер вийшов на пенсію. Його дружина та троє дітей померли, від чого у Петтенкофера почалася глибока депресія. Згодом він закінчив життя самогубством. Вчений застрелився у власному домі недалеко від Мюнхена. Його сучасники згадували Петтенкофера як дуже душевну, добру, а іноді меланхолійну особистість. Ілля Мечников, дізнавшись про смерть Петтенкофера, сказав, що той застрелився від відчаю, тому що не зміг прийняти недосконалість медицини. Ні гігієна, ні терапія не змогли врятувати життя його дружини та дітей.