Ортопед Ганс-Вільгельм Мюллер-Вольфарт прославився як лікар спортивних зірок, насамперед – футболістів легендарної «Баварії». Одні вважали його генієм, інші – диваком, який використовував незвичайні методи лікування. Хай там як, Мюллер-Вольфарт здобув величезну славу у світі медицини. Докладніше про його життєвий і професійний шлях читайте далі на imunich.
Освіта й перша робота
Медик народився 12 серпня 1942 року в місті Віттмунді (Нижня Саксонія) у сім’ї священника. Батько скептично ставився до захоплення сина медициною і виховував його доволі суворо.
Після смерті батька наполегливий юнак закінчив медичний факультет Кільського університету імені Крістіана Альбрехта, що в німецькому місті Кіль. У 1971–1977 роках медик працював у відділенні ортопедії берлінської Лікарні імені Рудольфа Вірхова.
З 1975 по 1977 рік Ганс-Вільгельм був лікарем берлінського футбольного клубу «Герта». У квітні 1977-го переїхав на запрошення «Баварії» до Мюнхена і пройшов стажування в Центрі ортопедії та спортивної медицини. У травні 2008 року Мюллер-Вольфарт відкрив у Мюнхені власний центр ортопедії та спортивної медицини.
Людина зі «зрячими» руками
Мюнхенському ФК «Баварія» справді пощастило, коли Мюллер-Вольфарт прийняв пропозицію співпраці у квітні 1977 року. Мюллер-Вольфарт цілодобово чергував у ФК «Баварія» протягом понад 40 років і відіграв велику роль в успіхах клубу.
Серед пацієнтів лікаря були не лише футболісти, а й зірки інших видів спорту, як-от олімпійський чемпіон з бігу на 100 метрів Усейн Болт чи легенда тенісу Борис Беккер. Він також лікував музикантів, наприклад британця Еріка Клептона, німця Герберта Гренемейєра, ірландця Боно.
Його називали людиною зі «зрячими» руками, адже за допомогою лише кінчиків пальців Ганс-Вільгельм розумів, що не так із м’язами пацієнтів. Він умів ставити правильний діагноз після першого огляду, навіть не потребуючи рентгена. Мюллер-Вольфарт з неймовірною спритністю переміщався між футбольними полями, щоби якнайшвидше надавати допомогу травмованим гравцям.
Обслуговуючи найкращих німецьких футболістів, як-от легендарного захисника Франца Бекенбауера, Мюллер-Вольфарт паралельно лікував німецьку міжнародну команду в 1995–2018 роках.
Саме Ганс-Вільгельм допоміг швидко вилікувати проблеми з підколінним сухожиллям англійському футболісту Майклу Оуену, щоби той міг зіграти на турнірі Євро-2000.
Чемпіон США з гольфу Хосе Марія Олазабаль страждав від руйнівних наслідків ревматоїдного артриту, поки Мюллер-Вольфарт не допоміг полегшити симптоми, завдяки чому Хосе здобув ще кілька перемог.
Лікував німець і українського боксера Володимира Кличка. Переможець Кубка світу з регбі – англієць Вілл Грінвуд – також отримав користь від лікування Ганса-Вільгельма після 8 місяців проблем із пахом.
Навіть міжнародні спортсмени такої далекої країни, як Австралія, шукали лікування в Мюллера-Вольфарта, зокрема, футболісти Бен Рейд, Макс Рук і Марк Кофлан вилікували хронічні травми м’яких тканин.
Ще однією пацієнткою стала британська легкоатлетка, світова рекордсменка Пола Редкліфф. Вона лікувалася в Мюллера-Вольфарта від часу, коли він вперше допоміг їй подолати стресовий перелом стопи у 20-річному віці.
Коли під час підготовки до Олімпійських ігор у Лондоні 2012 року Редкліфф повернулася до Німеччини з висотних тренувань в штаті Нью-Мексико, вона поскаржилася на напруженість у попереку та ногах. Лікар годину терпляче слухав скарги Поли, після чого устромив її голками, вколов знеболювальний засіб, а потім залишив голки на місці. У втулку голки, яка залишилася над шкірою, він вводив ін’єкції натуральних мастил і гіалуронової кислоти.
Мюллер-Вольфарт використовував свою праву руку, щоби зробити 14 ін’єкцій у нижню частину спини. Ще 2 спрямував у передню частину правого стегна, а потім 4 – у верхню частину лівої стопи. Після цього ортопед інтенсивно маніпулював ногами спортсменки – ліворуч і праворуч, вгору і вниз. До подібного лікування Пола поверталася кожні 2-3 місяці. Щоразу, коли виходила з кабінету Ганса-Вільгельма, вона почувалася здоровішою і жвавішою.
Ще одним відомим пацієнтом був спринтер, кількаразовий олімпійський чемпіон та чемпіон світу Усейн Болт. Вони познайомилися, коли тренер тоді ще 16-річного Болта привів його до мюнхенської клініки, щоби зрозуміти, чи можна спортсмену-самородку інтенсивно тренуватися. З часом обов’язки лікаря вже варіювалися від догляду за болями Болта до аналізу його механіки спринту під час тренувань на треку та розробки спеціальних вправ.
Суперечливі лікувальні методи
Незважаючи на традиційну освіту в галузі медицини та ортопедії, Ганс-Вільгельм – практик унікальної суміші акупунктури та гомеопатичної медицини – лікування природними речовинами. Основа його лікування, за словами Мюллера-Вольфарта, у «інфільтрації», під час якої гомеопатичні препарати та інші речовини вводять у місце пошкодження: актовегін (розчин із крові телят), амінокислоту, виготовлену з телячої крові, тощо.
Крім того, лікар використовував ін’єкції речовини Hyalart, видобутої з гребеня півника, яка начебто допомагала під час травм коліна та знімала біль. Він також вводив у м’язи пацієнтів міо-мелкаїн – болезаспокійливий прокаїн у розчині меду. Таке використання нетрадиційних методів лікування призвело до звинувачень у шарлатанстві.
Мюллер-Вольфарт визначав себе як емпірик, адже опирався не на медичні дослідження, а відгуки пацієнтів. Жодна робота Мюллера-Вольфарта не була проаналізована іншими лікарями, і він нічого не опублікував про використання ним актовегіну.
Це призвело до того, що Тревіс Тайгарт, генеральний директор Антидопінгового агентства Сполучених Штатів, назвав залежність Мюллера-Вольфарта від ін’єкцій «експериментом типу Франкенштейна». Річ в тому, що якщо актовегін, який продається лише в деяких країнах, вводять внутрішньовенно, то це допінг.
Однак спортсменів не цікавила наукова методологія чи дослідження експертів, опубліковані в престижних медичних журналах. Єдине, на що вони зважали – покращення свого стану після нагляду улюбленого лікаря. Саме так зірки визначали його компетентність.
Секрети здоров’я
У 80-річному віці Мюллер-Вольфарт мав чудову фізичну форму. Задля цього він постійно дотримувався своєї спортивної програми. Один із секретів лікаря полягає в тому, що людині потрібно бути активним у будь-якому віці. Його особиста порада щодо фітнесу: робити наголос на регулярності, а не кількості. Сам лікар бігав приблизно 45 хвилин 2-3 рази на тиждень.
Відому пораду про те, що людина має проходити 10 000 кроків щодня, Мюллер-Вольфарт назвав «міфом». Натомість достатньою кількістю вважав лише 7500 кроків. У багатьох проблемах зі здоров’ям, на думку Мюллера-Вольфарта, винне сидяче положення. В одному з інтерв’ю він сказав, що сидіння створює навантаження на хребет і нижню частину попереку, особливо на міжхребцевий диск між 4-м і 5-м поперековими хребцями. Сидіння стало поширеною хворобою, такою ж небезпечною, як і куріння. Люди, які багато сидять, мають коротшу тривалість життя. Тому, під час роботи за комп’ютером потрібно робити короткі перерви.
Вживання м’яса одним із найбільших ризиків для здоров’я лікар не вважав і додавав його до раціону приблизно раз на тиждень.