Німець Рудольф Дізель розпочинав кар’єру як інженер холодильного обладнання. Отримавши достатньо навичок, баварець розробив двигун внутрішнього згоряння, який має його ім’я. Додало слави винахіднику і його зникнення, що стало однією з найбільших загадок ХХ століття. Докладніше про генія далі на imunich.
Дитинство й освіта
Дізель народився 18 березня 1858 року в Парижі в сім’ї баварських іммігрантів. Оскільки батьки переживали фінансові труднощі, Рудольф із раннього віку почав працювати в батьковій майстерні та доставляти шкіряні вироби клієнтам. Навчаючись у французькій протестантській школі, хлопець зацікавився соціальними питаннями й технологіями.
У 1870 році Дізелів депортували до Англії через початок франко-німецької війни. З Лондона 12-річного Рудольфа відправили навчатися до Аугсбурга (Баварія) – рідного міста його батька. Зростаючи з тіткою та дядьком, він опанував німецьку мову.
У 14 років юнак написав батькам про свою мрію стати інженером. Рідні не розділили його бажання, бо воліли, аби син почав працювати відразу після закінчення школи. Всупереч цьому Рудольф здобув освіту в Мюнхенському технічному університеті.
Дізель не зміг закінчити навчання разом з одногрупниками в 1879 році через черевний тиф. Поки хлопець чекав наступного іспиту, він встиг отримати практичний інженерний досвід на заводі у Швейцарії. У 1880 році Рудольф таки отримав диплом, після чого поїхав до Парижа допомагати професору-інженеру Карлу фон Лінде проєктувати й будувати холодильні та льодові установки. Через рік Дізель став директором заводу Linde.
Небезпечні дослідження
На початку 1890 року разом із дружиною та дітьми Рудольф переїхав до Берліна, де очолив на Linde відділ корпоративних досліджень і розробок. Баварець розробив кілька патентів, однак для власних цілей їх використовувати не міг. Тому, інженер вирішив вийти за межі галузі холодильного обладнання.
Дослідивши термічну й паливну ефективність, він створив парову машину з використанням парів аміаку. Утім, винахід бажав кращого: під час випробувань двигун вибухнув, ледь не вбивши Дізеля. Науковець досліджував тиск у циліндрах високого стиснення, перевіряючи міцність головок циліндрів із заліза та сталі. Один вибухнув під час тестового запуску, після чого інженер потрапив до лікарні, отримавши проблеми із зором.
Легендарний винахід
Протягом 10 років Дізель працював над різними тепловими двигунами, серед яких і повітряний, що працює на сонячних батареях. Дізель добре розумів закони термодинаміки й обмеження ефективності пального. Він знав, що 90% енергії, наявної в пальному, витрачається в паровому двигуні. Винахідник поставив перед собою мету створити двигун зі значно вищим коефіцієнтом ефективності.
У 1893–1897 роках Генріх фон Буз, директор концерну MAN в Аугсбурзі, дозволив Дізелю розвивати свої ідеї на підприємстві. У 1893 році в Аугсбурзі розпочалося випробування прототипу теплового двигуна, однак воно було невдалим. У тому ж році Рудольф опублікував свої ідеї щодо двигуна, у якому згоряння відбувається всередині циліндра.
Низка вдосконалень призвела до успішного випробування 1897 року. Тоді винахідник представив дизельний двигун Motor 250/400 – чотиритактний з одним вертикальним циліндром і компресією потужністю 25 кінських сил. Крім Німеччини, Дізель отримав патенти на свій дизайн в інших країнах, серед яких і США. Що цікаво, інженер задумав дизельний двигун, щоби дозволити незалежним майстрам і ремісникам конкурувати з великими промисловими підприємствами.
Дизельний двигун використовує легке нафтове паливо. Воно впорскується внаслідок стиснення і запалюється під високою температурою, спричиненою стисненням. Основна відмінність дизельного двигуна від бензинового – у принципі підпалювання парів пального. У дизелі пальне самозаймається, тоді як у бензиновій моделі використовується електрична іскра.
Високий коефіцієнт корисної дії двигуна Рудольфа та його проста конструкція забезпечили розробнику комерційний успіх і величезні гонорари. У 1898 році Дізель став мільйонером. Його двигуни почали використовувати для живлення трубопроводів, електричних і водяних установок, автомобілів і вантажівок, а також морських суден.
Зникнення генія
Комерціалізація винаходу Дізеля потребувала багато часу й зусиль. Чимало інженерів і розробників долучалися до роботи, щоби покращити ринкову життєздатність ідеї. Рудольф же не завжди знаходив спільну мову з конструкторами його двигунів. Спроби просунути продукт на ринку зрештою призвели до нервового зриву. Інженер перетворився на підозрілу і нервову особистість. Дружина навіть відвела його до психіатра.
У вересні 1913 року, глибоко стурбований критикою, Рудольф таємно втік із корабля під час подорожі до Лондона. Інженер прямував на засідання компанії з виробництва дизельного пального. Після вечері він пішов до своєї каюти, де залишив записку з проханням розбудити його о 6:15. Однак вранці каюта Дізеля виявилася порожньою, а ліжко – нерозкладеним, хоча збоку лежали нічна сорочка та годинник. Ілюмінатор був закритий.
Через 10 днів нідерландський човен знайшов у Північному морі поблизу Норвегії труп чоловіка. Тіло майже повністю розклалося, через що його не забрали на борт. Екіпаж зібрав особисті речі, як-от футляр для таблеток, гаманець, посвідчення особи тощо. 13 жовтня син Дізеля ідентифікував ці предмети як батькові. Наступного дня тіло винахідника знайшли в гирлі річки Шельда, але його знову викинули за борт – через погані погодні умови.
За однією з версій, Дізель здійснив самогубство. За іншою, інженера вбили, зважаючи на його відмову надати Німеччині виключні права на використання винаходу. Важливо зауважити, що Рудольф мав намір зустрітися з представниками британського Королівського флоту, щоби обговорити живлення підводних човнів його двигуном.
Утім, кількість доказів недостатня для будь-яких точних пояснень, через що обставини смерті баварця залишаються незрозумілими. Через деякий час після зникнення дружина Дізеля Марта відкрила сумку, яку передав її чоловік перед смертю з вказівкою не чіпати до певного моменту. У ній лежали 200 000 німецьких марок готівкою (еквівалент 1,2 млн доларів США) та деякі фінансові звіти, що свідчили про те, що банківські рахунки сім’ї порожні. Ще більш вражає те, що в щоденнику Дізеля, який він взяв із собою на корабель, був намальований хрест.
Після того як термін дії патентів Дізеля почав закінчуватися, багато компаній взялися розвивати винахід Рудольфа. Сучасні дизельні двигуни є доопрацьованими та покращеними версіями оригінальної концепції. Вони часто використовуються на підводних човнах, кораблях, локомотивах і великих вантажівках, а також електростанціях.
До слова, хоча Дізель найбільше прославився створенням теплового двигуна із запалюванням від тиску, він також був шанованим теплотехніком і соціальним теоретиком. Усі винаходи Рудольфа об’єднують 3 аспекти: вони стосуються теплопередачі природними фізичними процесами; вони мають творчий механічний дизайн; вони створені через соціологічні мотиви винахідника.